Музей історії Українських січових стрільців (УСС) відкрито 3 вересня 2014 року на честь 100-річчя присяги, яку січові стрільці складали у місті Стрий. Тут, у нашому місті, відбулося організаційне оформлення Легіону УСС як військової структури.
На першому поверсі музею знайомимось з передісторією становлення Легіону УСС. На стендах зображено керівників спортивних і військовопожежних товариств «Січ», «Сокіл». Світлини відображають фізичний вишкіл молоді нашого краю, будівлі «Сокола» у Стрию та у Львові, фалеристику товариств. Січовий стрілець одягнений у форму, яка демонструє одяг січових стрільців 1914 року, пряжка на ремні - автентична з розкопок. На прапорі січових стрільців відображено єдність західноукраїнських земель і Наддніпрянщини, так як з однієї сторони зображено «золотого» лева - символ Львова, а з іншого архангела Михаїла - символ Києва.
Наступна експозиція демонструє факти життя відомого краєзнавця Михайла Мандрика. Він зробив великий внесок у створення музею, сам працював, радив, займався зі студентами. Михайло Дмитрович був почесним громадянином Стрия, написав 12 книжок з історії Стрийщини, довгий час очолював «Просвіту» Стрия.
Людина, обдарована у різних сферах - художник, актор, громадський діяч, публіцист, грав на гітарі. Народився на Ходорівщині, брав активну участь у процесах національного відродження на Стрийщині на етапі 90-х років. Ви можете ознайомитися з елементами одягу січових стрільців. Форма шапки 1914-1915 року, підсумок, ремінь, пряжка - показано на стенді.
Піднімаючись сходами, маємо можливість побачити етапи створення музею. Так виглядало приміщення горища, поетапно велась робота по оформленню експозицій. До створення музею долучились викладач коледжу Пахолко Михайло Петрович, викладачі комісії соціально-гуманітарних дисциплін, студенти коледжу, їх батьки, керівництво навчального закладу.
Музей не є зразком класичного музею. Він відтворює господарку, побут XX століття, щоб показати ті умови, в яких формувались січові стрільці. Перед вами елемент бойківської хати, ганок, дах з очерету, оберіг сіна, предмети для обробітку льону, ткацтва полотна: прялки, веретена, тіпалки, гребені для розчісування волокна, а також частина господарського двору, де можна побачити предмети господарки цього часу. Бойківська хата, в якій можна побачити господарську піч, бамбетель, скриню, колиску, підмисок, лавку. При вході в хату стояла собачка, з допомогою якої знімали чоботи. Образ – зображення Плащаниці - датується 1916 роком, колиска підвісна для немовлят. За столом над картою працює січовий стрілець. Саме в таких селянських хатках розквартировувались січові стрільці на вишколах. Старшинські вишколи розташовувались у Роздолі, офіцерські - у Трускавці.На іншій стороні музею розміщено історію стрілецького війська.
Розпочинаємо з гімну січових стрільців «Ой у лузі червона калина», ймовірно, що автором гімну є Трух із села Гірне на Стрийщині. Над стендом знаходиться герб ЗУНР - золотий лев на синьому фоні, саме січові стрільці були фактором проголошення ЗУНР. Наші студенти брали участь у розкопках у Карпатах, під час яких знайшли речі, елементи взуття періоду Першої світової війни. Над стендами розташовано галерею портретів командирів стрілецького війська: командир Михайло Галущинський, сотник Степан Шухевич, перший полковник Григорій Коссак, письменник-стрілець Роман Купчинський, композитор Михайло-Орест Гайворонський та інші…
На першому стенді розміщено фото Головної Української Ради, яка стала ініціатором створення Легіону, зміст присяги січових стрільців, світлини січових стрільців з Борислава.
Ви можете бачити етапи становлення Легіону УСС. Структурно - Легіон поділявся на курені, сотні і чоти. Першим полковником УСС був Григорій Коссак, виходець з Дрогобиччини. Останнім полковником у 1918 році був Вільгельм Габсебург, який мав псевдонім «Василь Вишиваний» . Він вивчив українську мову і писав вірші українською мовою. На світлині відображено освячення прапора січових стрільців у селі Розвадів, сцени відпочинку січових стрільців.
Внизу розміщено документи про створення Легіону, гроші періоду АвстроУгорщини, фалеристичні знаки січових стрільців. Безпосередня участь січових стрільців у подіях Першої світової війни відображено хронологічно по роках. Центральне місце відведено під мапу Першої світової війни у нашому краї. Саме місто Стрий під синьо-жовтим прапором, тому що з нашого міста починається бойовий шлях Легіону УСС. У 1914 році січові стрільці розпочали бойові дії в Карпатах, за Ужоцький та Верецький перевали, але більшість стрільців були у шпиталях не з ранами, а з відмороженими ногами. У 1914 році січові стрільці вели стежі (розвідку) у Карпатах. У 1915 ріці вони відзначились у битві за гору Маківка, яка тривала з 29 квітня по 2 травня 1915 року. Відображення бою - центральне місце в експозиції музею. Із всіх частин австрійської армії у ході триденного бою, саме січові стрільці витіснили з Маківки московські війська. 42 січові стрільці загинули, але їх подвиг дав можливість Австрійській армії розпочати Горлівську наступальну операцію. Львівська газета «Діло» акцентувала, що після бою на Маківці українське суспільство «із стану пасивності перейшло до стану активності».
У 1915 році січові стрільці відвоювали Стрий. У кінці травня відбувся бій під Лисовичами, там в полон взяли жінку офіцера, першу в австрійській армії - Олену Степанів. У 1916 році січові стрільці воювали під Серетом, на річці Стрипі. У цих боях прославився син Івана Франка Петро. У 1916 році січові стрільці охороняли залізничну лінію Бережани-Підгайці. У вересні 1916 рокувідбувся бій біля гори Лисоня, в якому загинули сотні січових стрільців. У кінці 1916 року січові стрільці пішли на Волинь - на поповнення і на відпочинок. У 1917 році в Києві до влади прийшла Центральна Рада, впала династія Романових.
Починається братання на фронтах, так що Тимчасовий уряд карав розстрілом за такі факти. У 1917 році світова війна велась позиційна. Січові стрільці в основному сконцентровані на Тернопільщині. Відбулися бої під Самиківцями, Потуторами, У 1918 році січові стрільці перейшли на територію Наддніпрянщини. Вони відвідали Канів, могилу Тараса Шевченка, Єлисаветград.
На завершення Першої світової війни більшість стрільців було відправлено у Чернівці, і тільки частина залишилась у Львові. Саме вони здійснили Листопадовий Зрив утворили ЗУНР - Західноукраїнську Народну Республіку. Період ЗУНР у нас не висвітлено, це наступна історія становлення державності на наших землях.
Наступний стенд показує як у нашому краї вшановують пам'ять січових стрільців. Світлини стенду демонструють пам'ятники, пам'ятні місця і дошки, пов'язані з історією стрілецького руху. Є зображення дошки, на якій записані прізвища загиблих на горі Маківка. Ця дошка була замурована в церкві і в часи Польщі, і в часи радянської влади. За участь у стрілецькому русі окупаційні влади переслідували українців. Під склом зображено елемент рушниці Мосіна, часів Першої світової, розкопані речі побуту воїнів, патрони, підсумки, лопати.
Пресова квартира демонструє культурно-просвітницьку діяльність січових стрільців. Це як сучасний пресцентр. Пресова квартира мала вісім відділів.
Січові стрільці, розташовані по селах, організували хори, ставили п'єси Тараса Шевченка. Це коли в Наддніпрянській Україні було заборонено святкувати 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. У Пісочній Гайворонській організував оркестр. Стрільці - вдалі скульптори, художники. Бій на горі Маківка робота художника Куриласа із Щирця. Копії листівок січових стрільців розташовано на огляд внизу стенду. У селі Пісочна стрільці видавали часопис «Червона калина». А скільки пісень написано січовими стрільцями, які населення Галичини співали на весіллях, на святах в родинному колі і в радянські часи.
В Карпатах на Маківці споруджено меморіальні комплекс пам'яті тих, які загинули у боротьбі проти кубанців. Щороку тут проводять панахиди, в яких беруть участь і наші студенти.
Отже, січові стрільці - це українські військові формування, створені у роки Першої світової війни, які високо вверх підняли прапор боротьби за відродження Української держави на наших землях.
На першому поверсі музею знайомимось з передісторією становлення Легіону УСС. На стендах зображено керівників спортивних і військовопожежних товариств «Січ», «Сокіл». Світлини відображають фізичний вишкіл молоді нашого краю, будівлі «Сокола» у Стрию та у Львові, фалеристику товариств. Січовий стрілець одягнений у форму, яка демонструє одяг січових стрільців 1914 року, пряжка на ремні - автентична з розкопок. На прапорі січових стрільців відображено єдність західноукраїнських земель і Наддніпрянщини, так як з однієї сторони зображено «золотого» лева - символ Львова, а з іншого архангела Михаїла - символ Києва.
Наступна експозиція демонструє факти життя відомого краєзнавця Михайла Мандрика. Він зробив великий внесок у створення музею, сам працював, радив, займався зі студентами. Михайло Дмитрович був почесним громадянином Стрия, написав 12 книжок з історії Стрийщини, довгий час очолював «Просвіту» Стрия.
Людина, обдарована у різних сферах - художник, актор, громадський діяч, публіцист, грав на гітарі. Народився на Ходорівщині, брав активну участь у процесах національного відродження на Стрийщині на етапі 90-х років. Ви можете ознайомитися з елементами одягу січових стрільців. Форма шапки 1914-1915 року, підсумок, ремінь, пряжка - показано на стенді.
Піднімаючись сходами, маємо можливість побачити етапи створення музею. Так виглядало приміщення горища, поетапно велась робота по оформленню експозицій. До створення музею долучились викладач коледжу Пахолко Михайло Петрович, викладачі комісії соціально-гуманітарних дисциплін, студенти коледжу, їх батьки, керівництво навчального закладу.
Музей не є зразком класичного музею. Він відтворює господарку, побут XX століття, щоб показати ті умови, в яких формувались січові стрільці. Перед вами елемент бойківської хати, ганок, дах з очерету, оберіг сіна, предмети для обробітку льону, ткацтва полотна: прялки, веретена, тіпалки, гребені для розчісування волокна, а також частина господарського двору, де можна побачити предмети господарки цього часу. Бойківська хата, в якій можна побачити господарську піч, бамбетель, скриню, колиску, підмисок, лавку. При вході в хату стояла собачка, з допомогою якої знімали чоботи. Образ – зображення Плащаниці - датується 1916 роком, колиска підвісна для немовлят. За столом над картою працює січовий стрілець. Саме в таких селянських хатках розквартировувались січові стрільці на вишколах. Старшинські вишколи розташовувались у Роздолі, офіцерські - у Трускавці.На іншій стороні музею розміщено історію стрілецького війська.
Розпочинаємо з гімну січових стрільців «Ой у лузі червона калина», ймовірно, що автором гімну є Трух із села Гірне на Стрийщині. Над стендом знаходиться герб ЗУНР - золотий лев на синьому фоні, саме січові стрільці були фактором проголошення ЗУНР. Наші студенти брали участь у розкопках у Карпатах, під час яких знайшли речі, елементи взуття періоду Першої світової війни. Над стендами розташовано галерею портретів командирів стрілецького війська: командир Михайло Галущинський, сотник Степан Шухевич, перший полковник Григорій Коссак, письменник-стрілець Роман Купчинський, композитор Михайло-Орест Гайворонський та інші…
На першому стенді розміщено фото Головної Української Ради, яка стала ініціатором створення Легіону, зміст присяги січових стрільців, світлини січових стрільців з Борислава.
Ви можете бачити етапи становлення Легіону УСС. Структурно - Легіон поділявся на курені, сотні і чоти. Першим полковником УСС був Григорій Коссак, виходець з Дрогобиччини. Останнім полковником у 1918 році був Вільгельм Габсебург, який мав псевдонім «Василь Вишиваний» . Він вивчив українську мову і писав вірші українською мовою. На світлині відображено освячення прапора січових стрільців у селі Розвадів, сцени відпочинку січових стрільців.
Внизу розміщено документи про створення Легіону, гроші періоду АвстроУгорщини, фалеристичні знаки січових стрільців. Безпосередня участь січових стрільців у подіях Першої світової війни відображено хронологічно по роках. Центральне місце відведено під мапу Першої світової війни у нашому краї. Саме місто Стрий під синьо-жовтим прапором, тому що з нашого міста починається бойовий шлях Легіону УСС. У 1914 році січові стрільці розпочали бойові дії в Карпатах, за Ужоцький та Верецький перевали, але більшість стрільців були у шпиталях не з ранами, а з відмороженими ногами. У 1914 році січові стрільці вели стежі (розвідку) у Карпатах. У 1915 ріці вони відзначились у битві за гору Маківка, яка тривала з 29 квітня по 2 травня 1915 року. Відображення бою - центральне місце в експозиції музею. Із всіх частин австрійської армії у ході триденного бою, саме січові стрільці витіснили з Маківки московські війська. 42 січові стрільці загинули, але їх подвиг дав можливість Австрійській армії розпочати Горлівську наступальну операцію. Львівська газета «Діло» акцентувала, що після бою на Маківці українське суспільство «із стану пасивності перейшло до стану активності».
У 1915 році січові стрільці відвоювали Стрий. У кінці травня відбувся бій під Лисовичами, там в полон взяли жінку офіцера, першу в австрійській армії - Олену Степанів. У 1916 році січові стрільці воювали під Серетом, на річці Стрипі. У цих боях прославився син Івана Франка Петро. У 1916 році січові стрільці охороняли залізничну лінію Бережани-Підгайці. У вересні 1916 рокувідбувся бій біля гори Лисоня, в якому загинули сотні січових стрільців. У кінці 1916 року січові стрільці пішли на Волинь - на поповнення і на відпочинок. У 1917 році в Києві до влади прийшла Центральна Рада, впала династія Романових.
Починається братання на фронтах, так що Тимчасовий уряд карав розстрілом за такі факти. У 1917 році світова війна велась позиційна. Січові стрільці в основному сконцентровані на Тернопільщині. Відбулися бої під Самиківцями, Потуторами, У 1918 році січові стрільці перейшли на територію Наддніпрянщини. Вони відвідали Канів, могилу Тараса Шевченка, Єлисаветград.
На завершення Першої світової війни більшість стрільців було відправлено у Чернівці, і тільки частина залишилась у Львові. Саме вони здійснили Листопадовий Зрив утворили ЗУНР - Західноукраїнську Народну Республіку. Період ЗУНР у нас не висвітлено, це наступна історія становлення державності на наших землях.
Наступний стенд показує як у нашому краї вшановують пам'ять січових стрільців. Світлини стенду демонструють пам'ятники, пам'ятні місця і дошки, пов'язані з історією стрілецького руху. Є зображення дошки, на якій записані прізвища загиблих на горі Маківка. Ця дошка була замурована в церкві і в часи Польщі, і в часи радянської влади. За участь у стрілецькому русі окупаційні влади переслідували українців. Під склом зображено елемент рушниці Мосіна, часів Першої світової, розкопані речі побуту воїнів, патрони, підсумки, лопати.
Пресова квартира демонструє культурно-просвітницьку діяльність січових стрільців. Це як сучасний пресцентр. Пресова квартира мала вісім відділів.
Січові стрільці, розташовані по селах, організували хори, ставили п'єси Тараса Шевченка. Це коли в Наддніпрянській Україні було заборонено святкувати 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. У Пісочній Гайворонській організував оркестр. Стрільці - вдалі скульптори, художники. Бій на горі Маківка робота художника Куриласа із Щирця. Копії листівок січових стрільців розташовано на огляд внизу стенду. У селі Пісочна стрільці видавали часопис «Червона калина». А скільки пісень написано січовими стрільцями, які населення Галичини співали на весіллях, на святах в родинному колі і в радянські часи.
В Карпатах на Маківці споруджено меморіальні комплекс пам'яті тих, які загинули у боротьбі проти кубанців. Щороку тут проводять панахиди, в яких беруть участь і наші студенти.
Отже, січові стрільці - це українські військові формування, створені у роки Першої світової війни, які високо вверх підняли прапор боротьби за відродження Української держави на наших землях.
